|
Послідовність виконання роботи:
1. На відстані 5 мм від краю розкроєної деталі висмикни по одній нитці вздовж усіх сторін серветки.
2. Висмикни нитки на відстані 12 мм від першої висмикнутої нитки.
3. Підігни край тканини по першій висмикнутій нитці. Ще раз підігни тканину так, щоб зігнутий край збігався з другою висмикнутою ниткою. Заметай край виробу вздовж усіх країв.
4. Розмісти серветку лицьовим боком до себе. Закріпи нитку петлею зліва біля куточка, вколюючи на лінії висмикнутої нитки (див. мал. 66, а, б). Вибери певну відстань між стібками (наприклад, 5 ниток).
5. У коли голку правіше на відстань між стібками і виколи над робочою ниткою. Затягни обережно стібок (мал. 66, в).
6. Так вишивай до куточка серветки (мал. 65, г).
7. У куточку серветки виконай три стібки в один прокол (мал. 66, ґ).
8. У кінці нитку закріпи з виворітного боку тканини під стібками петельного шва. Зайву нитку обріж.
§ 17. Професія «вишивальниця ручної вишивки»
Професія «вишивальниця ручної вишивки» є однією із найдавніших в Україні. Вишиванням традиційно займалися практично у кожній українській сім'ї.
Вишивальниця ручної вишивки оздоблює вироби - серветки, рушники, білизну, одяг різними видами вишивальних швів. Працює вишивальниця на підприємствах народних художніх промислів, а також на виробничих підприємствах легкої промисловості (фабриках) та побутового обслуговування (ательє, будинках побуту).
Щоб створювати красиві вироби, вишивальниця повинна знати історію і традиції народної вишивки, типові узори для вишивання, види різних швів, послідовність їх виконання.
Професія вишивальниці багато в чому подібна до професії художника.
Відповідно до тканини вишивальниця добирає колір ниток, голки. Тому їй потрібен гострий зір.
Вишивальниця повинна вміти не лише замальовувати схеми для вишивання, а й створювати нові, свої власні візерунки.
|
|